Повернутися до звичайного режиму

Виховний простір школи – інтегрований чинник впливу на формування компетеностей особистості

В усі часи й епохи, в усіх цивілізованих країнах суспільство і школа ставили перед собою завдання виховувати громадянина – людину з певним набором прав і обов’язків, яка поважає і дотримується норм і правил співжиття, прийнятих у даному суспільстві, традицій своїх співвітчизників. Всі державні й суспільні інститути, конституції, мораль, право, ідеологія таких країн спрямовані на виховання громадян. Свідомістю громадян сильна країна – економічно, політично, морально. Сьогодні, як ніколи, суспільству потрібна нова школа, - з новою філософією виховання, новою педагогікою, новим змістом, новими стосунками, - школа, яка може виховати щасливу людину, розвинену особистість.

/Files/images/Formula_Novoji_Ukr_shkoly_Pedrada.jpg

Завдання сучасної школи не просто дати учневі багаж знань, умінь і навичок, а й зробити його компетентним, тобто здатним самостійно здобувати і використовувати знання в різних життєвих ситуаціях; готовим брати на себе відповідальність; бути активним у суспільному житті; таким, що поважає чужу історію та культуру. Усе це потребує переорієнтації навчально-виховного процесу на розвиток особистості учня.

/Files/images/конц2.JPG

Тому робота навчального закладу спрямована на реалізацію стратегічних державних завдань реформування змісту освіти, зокрема, на: «створення умов для розвитку й самореалізації кожної особистості як громадянина України, формування покоління, здатного навчатися впродовж життя, створювати й розвивати цінності громадянського суспільства» (Національна доктрина розвитку освіти).

На сучасному етапі розвитку держава приділяє увагу роботі, спрямованій на відродження і перебудову національної системи освіти, як найважливішої ланки у вихованні своїх свідомих громадян. На цій підставі має формуватися нова педагогіка — педагогіка компетентної, відповідальної людини. Бути компетентним — означає уміти мобілізувати у певній ситуації отримані знання і досвід. Англійський учений Дж. Равен у книзі «Компетентность в современном обществе: выявление, развитие и реализация » (1984) дає таке визначення: «Компетентність — це специфічна здатність, необхідна для ефективного виконання конкретної дії у певній галузі, яка містить вузькоспеціальні знання, уміння, способи мислення, а також відповідальність за свої дії». Наприклад, бути компетентним спеціалістом означає мати набір специфічних компетентностей різного рівня.

/Files/images/конц3.JPG

Рада Європи визначила п’ять основних груп ключових компетентностей, які школа має сформувати в учнів:

Ø соціальні — пов’язані з готовністю брати на себе відповідальність, бути активними у прийнятті рішень, суспільному житті, врегулюванні конфліктів ненасильницьким шляхом, у функціонуванні та розвитку демократичних інститутів суспільства;

Ø полікультурні — стосуються розуміння несхожості людей, взаємоповаги до їхньої мови, релігії, культури тощо;

Ø інформаційні — зумовлені зростанням ролі інформації у сучасному суспільстві та передбачають опанування інформаційних технологій, умінь здобувати, критично осмислювати і використовувати різноманітну інформацію;

Ø компетентності саморозвитку та самоосвіти —пов’язані з потребою і готовністю постійно навчатися як у професійному відношенні, так і в особистому та суспільному житті;

Ø компетентності, реалізовані прагненням і здатністю до раціональної продуктивної, творчоїдіяльності.

Ці п’ять груп увійшли до загальних критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти як стратегічна мета загальноосвітньої середньої школи.

Природа компетентностей становить органічну єдність лише із цінностями людини, тобто за умов глибокої особистісної зацікавленості у певному виді діяльності. Отже, щоб знайти своє місце в житті, ефективно освоїти життєві компетентності, випускник унової української школи повинен мати такі якості, уміння:

Ø бути гнучким, мобільним, конкурентноздатним, уміти інтегруватись у динамічне суспільство, презентувати себе на ринку праці;

Ø критично мислити;

Ø використовувати знання як інструмент для розв’язання життєвих проблем;

Ø генерувати нові ідеї, приймати нестандартні рішення й нести за них відповідальність;

Ø володіти комунікативною культурою, уміти працювати в команді;

Ø уміти запобігати та виходити з будь-яких конфліктних ситуацій;

Ø цілеспрямовано використовувати свій потенціал як для самореалізації у професійному й особистісному плані, так і в інтересах суспільства, держави;

Ø уміти здобувати, аналізувати інформацію, отриману з різних джерел, застосовувати її для індивідуального розвитку і самовдосконалення;

Ø бережливо ставитися до свого здоров’я і здоров’я інших як найвищої цінності;

Ø бути здатним до вибору численних альтернатив, які пропонує сучасне життя.

Цілеспрямоване формування суспільно необхідних якостей особистості зумовлює відповідну організацію виховного процесу, рівень якого безпосередньо визначається науково-теоретичним осмисленням умов управління ним.

Ефективність вирішення стратегічних завдань, пов’язаних з цілеспрямованим формуванням і розвитком молоді, знаходиться, таким чином, у безпосередній залежності від науково обґрунтованого підходу до включення у виховний процес потенційних можливостей сукупності умов і чинників соціального середовища як єдиного виховного простору.

У сучасній літературі (М.З.Ільчиков,А.Й.Капська, В.А.Караковський, Л.І.Новікова) виховний простірхарактеризується як соціально-педагогічне утворення, для якого наявними є системоутворюючі, складові, системопов’язуючі і системовизначаючі елементи.

/Files/images/додаток 1.png

Отже, виховний простір – це чинник інтегрованого впливу на процес формування і розвиток особистості з метою забезпечення відчуття психологічного комфорту і сприятливих умов для самовизначення, саморозвитку і самореалізації. А виховний простір навчального закладу- це соціокультурне та педагогічне (освітнє) явище, яке утворює і утворюється взаємодією вчителів та вихованців у процесі залучення останніх до цінностей та смислів соціального життя, створення умов для виникнення і реалізації конструктивної соціальної й творчої їх активності.

Таким чином, виховний простір забезпечує більш високий ступінь координування взаємодії людини із соціокультурним і природним її оточенням. За таких умов механізмом створення виховного простору є „співбуття” дітей і дорослих у спільній діяльності. О. Захаренко підкреслював, що «система виховної роботи базується на ланцюжку щорічних задумів, якими захоплюються і діти, і вчителі, і батьки...». Ця система характеризується такими інтегративними якостями, як гуманістичне ставлення і внутрішня культура.

/Files/images/додаток 2.jpg

Виховання — це складна і багато в чому не визначена система, тісно пов’язана із суспільством та його реаліями. А нинішні реалії вимагають переходу від пріоритетної цінності знань до пріоритетності індивідуального досвіду дитини, до пошуку шляхів формування її життєвої компетентності. Особистісно орієнтований підхід поєднує виховання та освіту в єдиний процес допомоги, підтримки, соціально-педагогічного захисту, розвитку дитини, підготовку її до життєтворчості.

У Соколівському НВК ім.Отакара Яроша впродовж багатьох років склалася система виховної роботи, яка на принципах гуманізму, демократизму, єдності сім’ї і школи, спадкоємності поколінь забезпечує здійснення національного виховання, спонукає до утвердження педагогіки особистості, сприяє формуванню в учнів навичок самоосвіти, самоаналізу. Враховуючи сучасні вимоги до виховного процесу в навчальному закладі, в нашому НВК пріоритетом є творчий розвиток і саморозвиток учнів на базі особистісного підходу. Адже особистісно орієнтована модель виховної роботи ставить у центр особистість дитини, а педагог, вивчаючи індивідуальні та соціологічні особливості вихованця, його родини, здійснює в процесі співпраці комплексний виховний вплив, спрямований на виховні завдання школи і відповідно на виховні завдання на державному рівні.

/Files/images/додаток 3.jpg

Як сказав В.О. Сухомлинський, «дитячий колектив лише тоді стає виховною силою, коли він возвеличує кожну людину, стверджує в кожнім почуття власної гідності, поваги до самого себе». Головна мета виховного процесу в нашому закладі – виховання і розвиток духовно багатої, життєлюбної, талановитої особистості, готової до творчої діяльності, моральної поведінки.

/Files/images/додаток 5.jpg

ПедколективСоколівського НВК намагається будувати свою роботу так аби не втратити традицій школи, не приземлити політ таланту своїх вихованців і не позбавити творчості дитячу особистість. Вчителі прагнуть розвивати в дитині індивідуальне, самобутнє, спираючись на її природу, а також прикладають всіх зусиль, щоб не втратити здібностей дитини. Цьому сприяє демократизація всього навчально-виховного процесу, яка пронизує усі сфери шкільного життя. У школі створено всі умови, щоб кожна дитина змогла знайти справу до душі, розкрити та реалізувати свої потенційні можливості.

/Files/images/додаток 6.jpg

Вся виховна робота в нашому НВК здійснюється за такими видами діяльності: виховна діяльність адміністрації, робота класних керівників, робота вчителів. Діяльність адміністрації визначає організаційні, контролюючі, методичні та координуючі функції. У своїй роботі ми створюємо умови для підтримки життєдіяльності системи виховання, цілісності виховного процесу в школі, систематично проводиться контроль усіх ланок виховного процесу залежно від посадових обов’язків, здійснюється методична робота з класними керівниками та координується взаємодія школи, сім’ї, громадськості. Робота класних керівників полягає у створенні умов для розвитку особистості учня. Досягається це організацією та проведенням виховної роботи з класним колективом та діяльністю в соціумі. Сюди входять: гурткова робота та робота за інтересами, вивчення умов життя учнів, визначення кола спілкування учня в школі та поза нею, взаємини з батьками, проведення виховних бесід, годин спілкування та інших виховних заходів тощо. Що ж стосовно діяльності вчителів у виховному процесі, то їх завдання полягає в тому, щоб забезпечувати виховання учнів під час уроків, занять в гуртках, під час предметних тижнів. Система виховної роботи нашого закладу спрямована на те, щоб допомогти дитині визначитися не лише ким бути, а головне – як жити, як влаштовувати свій індивідуальний спосіб життя, вибрати режим інтелектуального, емоційного навантаження. Саме це сприяє виробленню в учнів почуття господаря свого НВК, виробляє вміння співпрацювати на принципах партнерства, демократизму. Тому в основу діяльності педагогічного та учнівського колективів школи покладено ідею визначного педагога А.С.Макаренка про єдиний колектив дітей і вчителів, який об’єднаний загальною метою – створення умов для реалізації творчого потенціалу особистості. Успіх виховного процесу залежить від відносин між учителем і учнем, які мають розвиватися на основі співробітництва і ділового партнерства.

Сьогодні визначальним для нас, педагогів, є загальнодержавні завдання: це в першу чергу виховання свідомого громадянина і патріота України, господаря на власній землі, створення всіх умов для його національного виховання, які спрямовані на формування ціннісних ставлень ( за програмою «Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України»):

• ціннісне ставлення до себе

o Формування основ духовно-морального та фізичного розвитку особистості;

o Усвідомлення основних засад «Я – концепції» особистості;

o Сформованість основних засад «Я-концепції» особистості;

o Сформованість життєвих компетенцій, активної життєвої позиції

• ціннісне ставлення до особистості до сім’ї, родини, людей

o Сформованість основ національних та загальнолюдських цінностей;

o Усвідомлення цінностей соціального спілкування;

o Засвоєння сімейних, родинних та суспільних цінностей;

o Сформованість соціально-комунікативних компетенцій

• ціннісне ставлення до праці

o Сформованість понять та уявлень про важливість праці в житті людини;

o Сформованість потреби в праці;

o Сформованість поняття професійного самовизначення;

o Сформованість готовності до творчої праці

• ціннісне ставлення до природи

o Сформованість понять та уявлень про довкілля;

o Усвідомлення себе як невід’ємної частини природи, взаємозалежності людини та природи, взаємозв’язок стану довкілля та здоров’я людей;

o Сформованість почуття особистої причетності до збереження природних багатств;

o Сформованість екологічної культури особистості

• ціннісне ставлення до культури , мистецтва

o Сформованість естетичних почуттів, уявлень і знань про прекрасне в житті і мистецтві;

o Сформованість потреби у спілкуванні з мистецтвом як основи естетичного виховання і художнього сприйняття дійсності;

o Розуміння ролі мистецтва як основи морально-духовного розвитку особистості;

o Сформованість естетичної культури особистості, художньо-естетичних цінностей, створених світовою культурою, цінностей інформаційної культури

• ціннісне ставлення до суспільства і держави

o Сформованість основних понять про народ, націю, суспільство, державу;

o Усвідомлення єдності власної долі з долею Батьківщини;

o Сформованість потреби у збереженні та примноженні духовного й матеріального багатства українського народу;

o Сформованість активної громадянської позиції та відповідальності за долю України

«Діти тисячоліття», які народилися між 1990 і 2000 роками, їхні погляди, спосіб життя кардинально відрізняються від старших поколінь. Для них немає чіткого розмежування між роботою, навчанням і відпочинком. Робота не обов’язково має бути серйозною і нудною. Життя для них – це гармонія між зароблянням коштів, пізнанням нового, самовдосконаленням, грою та розвагою.

В центрі роботи Центру виховної роботи, захисту прав дитини та громадянської освіти лежить активізація діяльності методичних об’єднань класних керівників, насамперед, навчальних закладів, територіальних громад та районів щодо впровадженнявиховних програм.І хоча ця ідея може виглядати досить незвично у колі традиційних поглядів на роботу класного керівника, її актуальність визначається потребою навчання і виховання у школярів життєвих компетентностей.

«Компетентність – динамічна комбінація знань, способівмислення, поглядів, цінностей, навичок, умінь, інших особистихякостей, що визначає здатність особи успішно провадитипрофесійну або подальшу навчальну діяльність».

Класним керівникам пропонується широкий вибір сучасних виховних програм, зміст яких допоможе ефективно справитись з поставленими виховними завданнями, зокрема: «З Україною в серці», «Сімейні цінності», «Особиста гідність. Безпека життя. Громадянська позиція»,«Організація роботи з розв’язання проблеми насильства в школі», «Рівний рівному» та інші.Особливістю цих програм є те, що вони будуються на технологіях інтерактивного і проблемного навчання.

Чим пояснити такий вибір?

Тим, що, по-перше, апробовані виховні програми забезпечують випереджувальний, прогностичний, системний, комплексний і диференційований підхід у виховній роботі з класним колективом;

по-друге, відображають змістові вектори;

по-третє, мають прикладне спрямування взаємодії на особистість школяра.

Впровадження виховних програм передбачає:

– свободу вибору програми;

– самостійність і провідну роль класного керівника у процесі свого навчання;

– активну роль класного керівника, який навчається (інтерактивність навчання).

З вірою, надією, оптимізмом ми дивимось у майбутнє, сподіваємось, що вихованці Соколівського НВК ім. Отакара Яроша досягнуть вершин світових стандартів у вихованні нової української школи.

У результаті створення дієвої виховної системи у нашому закладі досягнуто:

1. Впровадження нових виховних моделей і технологій (проектні).

2. Систематичне проведення соціально-важливих творчих справ.

3. Встановлення зв’язків з позашкільними та культосвітніми закладами району, громадськими організаціями і трудовими колективами.

4. Високий рівень демократизації шкільного життя.

5. Налагодження зв’язку в трикутнику школа – сім’я – соціальне середовище.

6. Належний рівень педагогізації батьківської громадськості.

7. Духовне відродження особистості на основі загальнонаціональних цінностей і моралі.

Кiлькiсть переглядiв: 6898