.jpg)
З часів заснування села діти навчалися в церковно-приходських школах при Михайлівській і Успенській церквах. Діти заможних селян навчалися в двохрічному народному училищі.
В 1887 році в селі засновано земську школу, в офіційних документах школа згадується як початкова. Це була типова земська школа з двома класами та квартирою для вчителя. Старий дерев’яний будинок, а поруч цегляний будинок ,в якому розміщалось волосне управляння. В ній навчалося 72 учні, з яких 9 дівчаток. Крамаренко Параска Савівна в 1900 році закінчила школу з похвальною грамотою.
В 1903 році після закінчення Ніжинської гімназії до школи прибула Крамарчук Анастасія Макарівна
В 20-х роках минулого століття директором був випускник школи Данилевський Михайло Степанович.
У 1928 році була збудована школа на 234 учнівських місця, в якій працював директором Ціо. Пізніше в 30-х роках був репресований.
З 1929 року в селі діяла семирічка, яка давала учням не тільки основи знань, але й прививала любов до суспільно корисної праці. В ті часи директором школи був Перепадченко Федір Іванович, який також в 1934 році був репресований.
Під час окупації в школі німці розмістили конюшню, а після визволення села в школі знаходився шпиталь. З перших днів звільнення села вчителька початкових класів Ганна Петрівна Тесля, збирала дітей до школи і навчалися вони в староземській школі. Коли шпиталь перевели далі на захід, школу швидкими темпами відремонтували і вона почала працювати в своєму приміщенні.
13 вересня 1949 року за видатні заслуги в області навчання дітей, учителю початкових класів Крамарчук Анастасії Макарівні присвоєно почесне звання „Заслуженого вчителя школи Української РСР” і нагороджено орденом Леніна.
З 1950 по 1959рр.директором Соколівської середньої школи був Хардіков Іван Григорович, а його дружина Любов Борисівна викладала українську мову.
В 50-х роках в школі налічувалося 356 учнів, яких навчали вчителя Мотроновська Ольга Михайлівна, Крамарчук Анастасія Макарівна, Обозна Марія Олександрівна, Плаксіна Катерина Петрівна, Семененко Григорій Григорович, Карелов Іван Якимович, Жукова Варвара Павлівна, Капран Олена Ніловна, Семененко Настасія Данилівна, Черкасов Анатолій Андрійович з дружиною.
В 1954 році Соколівська середня школа випустила з атестатом зрілості перший випуск. ( фото перший випуск 1954р. )
У школі була велика оранжерея, де було багато різних квітів і учні на протязі усього року, навіть на літніх канікулах, доглядали за ними. Також була кролеферма. Тоді було так: до ферми треба було приносити з дому по декілька кролів, їсти кролям носили з дому. Учні були поділені на групи і кожна група несла з дому: сіно, буряки, моркву, капусту.
Життя в школі на той час вирувало, бо це був осередок науки і культури. На святах демонстрували свою майстерність кращі спортсмени школи. Вони під керівництвом Семененка Григорія Григоровича неодноразово завойовували призові місця на районних змаганнях з легкої атлетики, лижного спорту. Між класами теж влаштовували змагання, активно працювали гуртки художньої самодіяльності: хор, танцювальний, драматичний всім цим керувала Шматченко Людмила Леонтіївна, вчитель музики. Неодноразово ці колективи отримували нагороди. Одного разу, навіть, вручили духовий оркестр.
Учителем малювання, а згодом історії з 1953 року працює Гончаренко Іван Гаврилович. Російську мову та літературу викладав Карелова Іван Якимович, учителем початкових класів була Плаксіна Катерина Петрівна. Українську мову та літературу викладала Решетняк Ольга Василівна.
У 1959 -1960 навчальному році відбулася зміна директора школи. На місце Хардікова І.Г прибув Куць Олексій Маркович.
Куць Олексій Маркович народився 11 лютого 1926 року. З 1956 року працює у школах Зміївського району: вчитель Геніївської середньої школи (1956-1958 рр.), директор Великогомольшанської (1958-1959рр.), директор Соколівської (1959-1971рр.) шкіл. Стояв біля витоків утворення Музею радянсько-чехословацької дружби нині Музей бойового братерства.
О.М.Куць - заслужений професор Харківського національного університету ім. Каразіна В.Н., доктор філософських наук. Помер в 2014році.
З 1974 по 1980 роки на посаді директора місце займала Хоменко Олександра Дмитрівна. А завучом була Хименко Г.М. ( яка викладала українську мову).
Життя в школі стало ще цікавішим розпочалася пошукова робота по створенню музею історії села. Випускалася стіннівка на трьох аркушах ватману „ За знання”, відзначалися червоні дати календаря. Вперше був здійснений „круїз” по маршруту Соколів – Борки - Червоний Велетень – Таранівка – Пасіки – Гомільша – ДРЕС – Занки – Зміїв – Соколів. Він став початком послідуючих мандрівок.
В 1960році посаджено парк біля братських могил, який пізніше назвали парк „Дружба”, а біля могил висадили квіти, за якими ціле літо доглядали учні.
Багато хороших справ було у учнів школи. Посадили дерева в парку „Дружба”. Вирощували в шкільній теплиці і висаджували квіти біля могил.
В 1962 році учительський колектив разом з учнями своїми силами збудували спортивний зал.
В часи хрущовської кукурудзоманії, коли в державі не вистачало хліба, кожній школі району було доведено завдання збирати жолуді. В 1963 році Соколівська школа зібрала 16 тонн. На літніх канікулах учні працювали в колгоспі на різних роботах. Так учень 10класу Олексій Волошин пас корів, заробив 155 трудоднів, семикласник Єфременко Віталій -94 трудоднів, десятикласник Микола Пільгуй -84трудоднів, Іван Кривко-69 трудоднів, Микола Кулик -75, Олексій Писаренко, Микола Терещенко, Іван Реденко, Ілля Швець по 50трудоднів.
В 1964 році учні Соколівської школи стали активними учасниками походу „ Дорогами звитяг”, який проходив під девізом „Ми - спадкоємці Бойової слави”. Серед піонерських дружин України вийшла переможцем піонерська дружина імені Героя Радянського Союзу Григорія Степановича Посохова Соколіської середньої школи Зміївського району.
Не тільки учні школи, але й молодь села включились в 1965 році у Всесоюзний похід по місцям революційної, бойової і трудової слави радянського народу, присвяченому 40-річчю Перемоги.
Маршрут групи, довжиною 4500 км. ,проліг по шляху, описаному у книзі Людвіка Свободи „ Від Бузулука до Праги”.
Похід складався з двох етапів: 1-й від с. Соколово до кордону з Чехословаччиною; 2-й –від Дуклінського перевалу до Праги.
В липні 1965 на шкільній машині учні вирушили в похід. Зібраний багатий документальний матеріал про участь чехословацької військової частини у визволені України. І прийняли участь у 1-му Всесоюзному зльоті переможців по місцях революційної, бойової і трудової слави радянського народу, на який поїхали: учениця 10класу Хименко Ніна, учениці 9 класу Крамаренко Олександр і Обізна Любов, керівником групи була старша піонервожата школи Бродецька Ольга Іванівна.
11-й етап проходив по території Чехословакії, де в Празі зустрілися з Лювіком Свободою та матірю Отакара Яроша- Анною Ярошевою. (фото)
За унівською виробничою бригадою школи було закріплено 40гектарів землі, на якій вирощували кукурудзу, зерно і зелену масу та горох.
На літніх канікулах учні школи , які закінчили навчальний рік на
„5”,здобули право поїхати до матері Героя Радянського Союзу Григорія Степановича Посохова – Ганни Посохової в село Дубровка Бєлгородської області.
На слідуючий рік до нашого села приїздила Ганна Яківна Посохова із своєю донькою. ( фото )
При Соколівській середній школі з п`ятидесятих років діяв ітернат на 80 місць, в якому жили учні з віддалених сіл: Артюхівки, Костянтівки, Миргородів. Поварем на кухні працювала Погоріла Марія Потапівна.
Учні багато подорожували в Ленінград, Москву, Полтаву. Тематичні вечори ,пошукова робота захоплювала учнів вкрай. Весь вільний час учні були зайняті справами.
З 1989 по 2005 роки посаду директора школи очолювала Воліна Р.П.
А завучами були Цимбаліста Л.П. та Шматько Н.П.
1 вересня 2013 року Соколівську ЗОШ І-ІІІ ступенів реорганізовано в навчально-виховний комплекс, в якому навчається 107 учнів, та 50 дошкільнят.
Директор закладу- Трофименко Людмила Миколаївна, освіта Вища, за фахом вчитель світової літератури та російської мови, має вищу кваліфікаційну категорію, педагогічне звання- старший вчитель та очолює заклад з 2005 року.
.jpg)
.png)
.png)
